Каністерапія — нова і ще незвична терапія для нашої країни. Каністерапія(від лат. Сanis — пес) — це різновид енімал (зоо)терапії. А саме — абілітація за допомогою спеціально відібраних і навчених тварин.

Чим може допомогти собака:
• Це відкриті, позитивні і добрі істоти, які не ділять людей. У них відсутнє поняття «норми» у людському розумінні — вони однаково готові до взаємодії з усіма, незалежно від індивідуальних особливостей з відкритою душею і готовністю спілкуватися. Це вчить і допомагає дітям перетнути свої бар’єри і відкритися світу;
• Вони вчать дітей говорити. Адже дати команду і отримати результат – так весело і цікаво. А без команди не підійде, не сяде і не дасть лапу;
• Дотики до волосся часто заспокоюють дітей. Науковці пов’язують це з несвідомою стороною нашої пам’яті. Чи то про далеких пращурів — мавп (коли триматися за шерсть мами було життєво необхідним), чи то про менш давні часи, коли первісні люди почали приручати тварин (і собака гарантував захист від звірів). Так чи інакше, а пес весь вкритий шерстю, і дотики до нього мають заспокійливий та гармонізуючий ефект;
• Собаки мають вищу температуру тіла, ніж люди. Тому у дітей, що лежать впритул до них, і прогріваються їх теплом — можна спостерігати розслаблення м’язів;
• Дихання та серцебиття тварини ритмічні. Не рідко діти прислухаються до них та підлаштовують своє дихання під ритм собачого. Що теж сприяє заспокоєнню та розслабленню;
• Усі завдання, які зроблені з бажанням та задоволенням, мають набагато більший ефект, ніж ті самівправи, які робилися через примушення. Наприклад, покидати м’ячика собаці (по суті виконати вправи по згинанню/розгинанню пальців і рук) набагато веселіше, ніж кидати того ж м’яча у кошикПройти декілька кроків, тримаючись за нашийник великого пса набагато цікавіше, ніж пройти ту ж дистанцію просто так. Собака завжди щиро і відкрито реагує на бажання взаємодії з нею, чим позитивно підкріплює спроби і заохочує до подальших дій.